Проблема:
У цій дещо екзотичній справі адвокату довелося захищати не лише права та інтереси клієнтів, а й свої власні. Перебуваючи за кордом, адвокат, як і його клієнти, звернулись до ДП «Документ» з метою оформлення закордонного паспорта. Однак, службові особи вказаного державного підприємства категорично відмовились видавати вже виготовлені паспорти без пред’явлення військово-облікових документів - вимоги, якої на момент оформлення взагалі не існувало.
Рішення:
В межах досудового врегулювання, адвокат звернувся до ДМС України і ДП «Документ» з вимогами негайно переслати й видати паспорт. Як і очікувалось, зазначені вимоги залишились проігнорованими зі сторони державних органів. Тому, не зволікаючи та не вагаючись ні на мить, адвокат звернувся з позовною заявою до адміністративного суду. Правова позиція ґрунтувалась на тому, що закон немає зворотної сили, оскільки на момент замовлення закордонного паспорта в законодавстві не існувало вимоги про пред’явлення військово-облікових документів під час його видачі.
Результат:
Суд погодився з доводами, визнав бездіяльність державних органів протиправною та зобов’язав видати закордонний паспорт. Рішення адвоката у власній справі стало прецедентом, після чого звернення до суду з аналогічними позовами почали набувати масового характеру. Під тиском суспільного резонансу та низки судових рішень ДП «Документ» виконало покладені на нього обов’язки та видало паспорти усім хто їх оформив до внесення змін щодо військово-облікових документів.
Проблема:
Клієнт звернувся за допомогою на стадії вручення йому повідомлення про підозру щодо незаконного придбання та зберігання психотропної речовини, а саме псилоцибінових грибів, у великому розмірі (ч. 2 ст. 309 КК України). Санкція зазначеної статті передбачає штраф у розмірі від 34 000 грн до 85 000 грн або ж позбавленням волі на строк до 3 років.
Рішення:
У ході надання професійної правничої допомоги, адвокати провели власне розслідування та зібрали докази, які нівелюють доводи сторони обвинувачення щодо місця та часу вчинення Клієнтом ймовірного злочину. Так, захисники отримали відео та письмові документи, які підтверджують, що їх підзахисний перебував у зовсім іншому місці, ніж те яке зазначено в протоколі затримання особи, огляді місця події, повідомленні про підозру та обвинувальному акті, а також зібрали ряд інших доказів, які суттєво послаблювали позицію обвинувачення.
Результат:
Розгляд справи в суді першої інстанції зайняв майже 5 років. Однак, за весь цей час прокурор спромігся допитати лише двох понятих. Незліченну кількість разів судові засідання переносились саме через неспроможність сторони обвинувачення забезпечити допит своїх свідків. Про допит свідків сторони захисту годі й говорити. Іронічно, що свідками захисту мали б виступити ті самі поліцейські, які затримували Клієнта. З огляду на психологічну та моральну втому Клієнта від судової тяганини, адвокатами було прийнято рішення звернутися до суду з клопотанням про його звільнення від кримінальної відповідальності. В подальшому, суд задовільнив зазначене клопотання та звільнив Клієнта (без встановлення його винуватості) від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення минуло більше 5 років.
Проблема:
Клієнт став очевидцем, як Потерпіла без чиєїсь допомоги випала з вікна 9 поверху та дивом залишилась жива, однак запанікувавши через побачене, він не надав їй належної допомоги та покинув місце події.
Рішення:
Сторона обвинувачення відразу розпочала розслідування щодо нанесення Потерпілій необережного тяжкого тілесного ушкодження за ст. 128 КК України, а головним кандидатом на роль підозрюваного являвся Клієнт, оскільки він був єдиним очевидцем тієї жахливої події. Однак, за 8 років проведення досудового розслідування, слідчим та прокурорам не вдалося віднайти докази провини Клієнта, тому вони перекваліфікували кримінальне провадження за ст. 136 КК України та повідомили Клієнту про підозру щодо ненадання допомоги Потерпілій, яка перебувала в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу.
Результат:
Зважаючи на досить тривалий строк досудового розслідування справи та завдячуючи стратегічно вибудуваній лінії захисту, суд звільнив Клієнта від кримінальної відповідальності, без визнання його провини, у зв'язку із закінченням строків давності.
Проблема:
У цій справі ми представляли інтереси Потерпілого, який зазнав непоправної втрати – його сина вбив неповнолітній через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України).
Рішення:
В ході проведення досудового розслідування адвокатами зібрано ряд доказів, які підтверджують понесені Потерпілим витрати та заявлено цивільний позов щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Суд першої інстанції, розглянувши справу, задовольнив цивільний позов, однак призначив обвинуваченому покарання, що не пов’язане з реальним позбавленням волі. Не погоджуючись з таким рішення суду нами подано апеляційну скаргу.
Результат:
Апеляційний суд задовольнив подану скаргу, скасував вирок районного суду в частині призначеного покарання та засудив обвинуваченого до 4 років реального позбавлення волі. Після розгляду справи у Верховному Суді зазначене рішення залишилось без змін.
Проблема:
Клієнт обвинувачувався у вчиненні хуліганських дій із застосуванням спеціального предмета для нанесення тілесних ушкоджень та нанесенні умисного тілесного ушкодження середньої тяжкості. Злочини, передбачені ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, за вчинення яких йому
загрожувало до 7 років позбавлення волі.
Рішення:
Завдяки кваліфікованому підходу адвокатів, вдалося перекваліфікувати злочин з ч. 4 ст. 296 на ч. 1 ст. 296 КК України та закрити кримінальне провадження у цій частині, у зв’язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. По ч. 1 ст. 122 КК України Верховний Суд призначив остаточне покарання у виді 1 року обмеження волі, звільнивши при цьому Клієнта від відбування призначеного покарання, з іспитовим строком у 2 роки.
Результат:
Клієнт замість 7 років реального позбавлення волі, засуджений до 1 року обмеження волі та звільнений від відбування призначеного покарання, з умовою, що він протягом 2 років випробувального терміну не вчинить нового злочину.
Проблема:
Поліцейські склали відносно Клієнта протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування автомобілем в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння) та вилучили у нього посвідчення водія. Слід зауважити, що Клієнт відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Рішення:
Детально ознайомившись з матеріалами справи у суді, адвокати прийшли до висновку, що твердження поліцейських про те, що Клієнт відмовився проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння є недостовірними. Фактично, поліцейські не роз’яснили особі, що відмова від проходження огляду прирівнюється до керування автомобілем в стані наркотичного сп’яніння, чим порушили його права. Поряд з цим, захисниками виявлено ряд порушень під час оформлення протоколу, про що складено клопотання про закриття справи.
Результат:
Посвідчення водія повернуто, а сама справа закрита у зв'язку з відсутністю у діях Клієнта складу адміністративного правопорушення.
Проблема:
Не до кінця розібравшись в ситуації, що склалася, Клієнт звернувся в поліцію, повідомивши що стосовно нього вчинено злочин. Повідомлення виявилось неправдивим. В кінцевому підсумку, дії Клієнта кваліфіковані за ч. 1 ст. 383 КК України, в зв'язку з чим, прокурор пред'явив йому обвинувачення.
Рішення:
Своєчасне звернення Клієнта за допомогою до адвокатів, дозволило грамотно вибудувати лінію захисту у справі, заявити клопотання про проведення додаткових слідчих дій, в тому числі допит свідків, зібрати необхідні письмові докази, які пом'якшують вину підозрюваного. Більше того, в підготовчому судовому засіданні, адвокати домоглися повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він був складений з явними порушеннями. Завдяки вірно обраній тактиці, прокурор не зміг довести вину Клієнта, оскільки на момент розгляду справи в суді закінчилися терміни притягнення до кримінальної відповідальності.
Результат:
Клієнт звільнений від кримінальної відповідальності.
Проблема:
Щодо Клієнта та його бізнесу у засобах масової інформації та мережі Інтернет була розміщена недостовірна інформація. Публікації містили оцінки і твердження, що не відповідають дійсності і негативно вплинули на честь, гідність та ділову репутацію Клієнта, а також мали потенціал завдати додаткової шкоди його професійній діяльності та бізнес-інтересам.
Рішення:
Адвокати здійснили детальний аналіз усіх публікацій та матеріалів, що поширювалися, виокремивши з них недостовірні відомості. Після цього спірна інформація була передана на експертне дослідження для підтвердження її неправдивого характеру. Отримавши висновок експерта, підготовлено і подано до суду позов про захист честі, гідності та ділової репутації Клієнта, із чітким обґрунтуванням неправдивості поширених тверджень та необхідності їх спростування.
Результат:
Суд визнав оприлюднену щодо Клієнта інформацію недостовірною та зобов’язав відповідача спростувати її у такий самий спосіб, у який вона була ним поширена, а також присудив стягнути на користь Клієнта компенсацію моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу.
Проблема:
Клієнт, будучи посадовою особою, опинився під загрозою притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог фінансового контролю - несвоєчасне подання декларації про майно і доходи, що передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Рішення:
Адвокати оперативно зібрали необхідні документи та докази, що підтверджують відсутність умислу в діях Клієнта, а також вказали на обставини, які об’єктивно вплинули на строк подання декларації. Під час судового засідання доведено, що несвоєчасне подання декларації було зумовлене суто технічними та організаційними факторами, які виключають будь-який спосіб умисного порушення.
Результат:
Суд погодився з доводами сторони захисту та закрив справу, у зв'язку з відсутністю в діях Клієнта складу адміністративного правопорушення.
Проблема:
Відносно Клієнта, на підставі акту огляду в медичній установі, поліція склала протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння) і вилучила посвідчення водія.
Рішення:
Для побудови лінії захисту в суді і отримання необхідної інформації, направлено більше 10 адвокатських запитів в державні органи, внаслідок чого отримано належні і допустимі докази. У суді адвокати підтвердили неправомірність проведення огляду в медичній установі, а також відсутність відповідної компетенції у лікаря, який проводив огляд, що вплинуло на визнання доказів у справі неналежними.
Результат:
Завдяки своєчасному зверненню Клієнта за юридичною допомогою і скрупульозному підходу адвокатів до вирішення цієї проблеми, справа закрита у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а посвідчення водія повернуто Клієнту.
Проблема:
Клієнт вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження - злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України. Покарання, які загрожували Клієнту: штраф, виправні роботи, арешт або обмеження свободи з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Рішення:
В ході проведення досудового розслідування, потерпілому в повному об'ємі відшкодовані збитки на лікування, а також моральний збиток. Окрім цього, адвокатами зібрані докази, які свідчать на користь Клієнта і характеризують його виключно з гарної сторони. Під час судового розгляду, захисники заявили клопотання про звільнення клієнта від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що він та потерпілий примирились.
Результат:
Клієнт звільнений від кримінальної відповідальності. Разом з цим, він уник позбавлення права керувати транспортними засобами.
Проблема:
Клієнт обвинувачувався органами досудового розслідування в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України (зберігання наркотичних засобів без мети збуту).
Рішення:
Адвокати в найкоротші терміни побудували лінію захисту і провели роботу по збору необхідних доказів, у тому числі довідок, які позитивно характеризують особу і пом'якшують провину Клієнта. В підсумку, на момент розгляду справи в суді, Клієнт проходив курс лікування від наркозалежності. У судовому засіданні адвокати надали усі необхідні документи, про проходження Клієнтом курсу лікування, і на цій підставі заявили клопотання про звільнення Клієнта від кримінальної відповідальності.
Результат:
Клієнт звільнений від кримінальної відповідальності та наркотичної залежності, при цьому, отримав важливий життєвий урок, уникнувши несприятливих для себе наслідків.
Проблема:
Прокуратура обвинувачувала Клієнта в злочині, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, тобто крадіжці з проникненням в житло. За скоєне Клієнту загрожувало покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 3 до 6 років.
Рішення:
Адвокати представляли інтереси Клієнта зі стадії судового розгляду справи, тоді як він сам знаходився в СІЗО. Враховуючи усю складність ситуації, захисники у досить короткі терміни досконально проаналізували матеріали кримінального провадження та визначили подальшу позицію у справі. Зібрали додаткові докази, які пом'якшують провину Клієнта та характеризують його з позитивної сторони, а також переконали відшкодувати потерпілому нанесені збитки.
Результат:
За результатами розгляду справи, Клієнт отримав 6 місяців арешту, замість цілком реального позбавлення волі на термін від 3 до 6 років. Прокурор погодився з таким рішенням суду та не подавав апеляційної скарги.
Проблема:
Клієнту пред’явлено обвинувачення у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що передбачено ч. 1 ст. 125 КК України. Разом з цим, потерпілий звернувся з цивільним позовом про стягнення на його користь 50 тис. грн моральної шкоди.
Рішення:
Після вручення повідомлення про підозру Клієнт не заперечував факт конфлікту та визнавав свою провину в скоєному. Однак, адвокатами була розроблена виважена стратегія захисту, побудована на детальному аналізі доказів та процесуальних строків. Завдяки правильно обраній тактиці, стороні захисту вдалось домогтися звільнення Клієнта від кримінальної відповідальності, у зв’язку із закінченням строків давності.
Результат:
Клієнт звільнений від кримінальної відповідальності. Цивільний позов потерпілого щодо моральної шкоди залишений судом без розгляду.