Міжнародний розшук та екстрадиція
Уявіть ситуацію: ви проживаєте в Україні або перебуваєте за кордоном, і раптом дізнаєтесь, що відомості відносно вашої особи внесено до бази Інтерполу. Або ще складніше – затримують в аеропорту й повідомляють, що вас розшукують правоохоронні органи іншої держави. Саме в цей момент починає діяти механізм міжнародного розшуку й екстрадиції. Що робити? Куди звертатися? Чи є шанс захистити себе? У цій статті йтиметься про те, що таке екстрадиція, міжнародний розшук і як поводитись у подібних ситуаціях.
Що таке екстрадиція?
Екстрадиція – це юридична процедура, під час якої одна держава видає іншій державі особу, яка розшукується, з метою її притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вже існуючого вироку суду. Звучить просто, але на практиці це досить складний процес, що вимагає скрупульозного дотримання національного й міжнародного законодавства.
В Україні питання екстрадиції регламентовано главою 44 КПК України (ст. 573–594), а також міжнародними договорами, зокрема, такими, як Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року та Конвенція про екстрадицію 1933 року.
Ініціатором екстрадиції може бути як іноземна держава, що звертається до України з відповідним запитом, так і Україна, яка подає запит про видачу своєї особи з-за кордону. Проте кожна країна має свої правила й підстави для прийняття відповідного рішення щодо видачі особи.
Кого можуть видати?
Підставою для екстрадиції є вчинення злочину, який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше 1 року, або коли людині вже реально загрожує ув’язнення на строк не менше ніж 4 місяці за вироком, що ухвалений у країні, яка її розшукує. Однак, навіть якщо на перший погляд здається, що злочин «серйозний», це не гарантує, що видача відбудеться автоматично.
Наприклад, якщо іноземна держава подає запит про видачу за статтею, яка в українському законодавстві не передбачає позбавлення волі – екстрадицію буде відхилено.
Слід зауважити, що Конституція України (ст. 25) забороняє видачу власних громадян. Але у цьому випадку можливе порушення відносно особи кримінального провадження в Україні, за клопотанням запитуючої держави.
Що таке міжнародний розшук?
Міжнародний розшук – це оголошення особи в розшук поза межами однієї держави з метою подальшого затримання й екстрадиції. Найчастіше застосовується через систему Інтерполу. Основним інструментом є так звана червона картка – сигнал для правоохоронців інших країн про необхідність затримання певної особи.
Слід зауважити, що Інтерпол не встановлює провини особи, а лише забезпечує її розшук та затримання, а рішення про видачу приймає кожна держава окремо.
Досить часто трапляються випадки зловживання механізмами Інтерполу в політичних цілях (наприклад, щодо опозиційних діячів).
Виключення з бази Інтерполу можливе – для цього потрібна обґрунтована правова позиція та звернення до відповідних органів.
Як відбувається процедура екстрадиції?
Процедура складається з наступних чітких етапів:
1. Затримання особи (на території України або іншої країни) на підставі запиту чи червоного повідомлення Інтерполу.
2. Тимчасовий арешт – до 40 діб для отримання повного пакета документів від держави, яка ініціює запит.
3. Надходження та перевірка запиту про екстрадицію – центральний орган (Офіс Генерального прокурора або Міністерство юстиції) здійснює екстрадиційну перевірку.
4. Судовий розгляд – слідчий суддя розглядає законність арешту, запиту, можливість застосування спрощеної процедури.
5. Рішення про екстрадицію або відмову у її застосуванні. У разі згоди особи можливе прискорене завершення процедури.
6. Фактична передача особи або її звільнення.
На яких підставах можуть відмовити в екстрадиції?
Україна (як і інші країни) може відмовити у видачі якщо:
– особа є громадянином України
– вчинений злочин не карається позбавленням волі
– закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності
– особа має статус біженця або додаткового захисту
– є загроза катувань, нелюдського поводження чи порушення прав людини в державі, що подала запит
– злочин має політичний або військовий характер.
Також, існує правило «ad hoc», згідно якого видана особа не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана, а її особиста свобода ні з яких інших причин не може бути обмежена.
Які права має особа, щодо якої ініційовано екстрадицію?
КПК України (ст. 581) передбачає низку важливих гарантій особи щодо якої розглядається питання про екстрадицію:
– знати, в чому її підозрюють і яка держава подала запит
– мати захисника та спілкуватись із ним конфіденційно
– отримувати переклад документів та брати участь у судових засіданнях
– оскаржувати арешт та рішення про екстрадицію
– у певних випадках відмовитися від спеціального правила «ad hoc» та погодитись на спрощену процедуру
Іноземці мають право на зустріч із представником консульства своєї країни.
Практичні поради: що робити в разі загрози екстрадиції?
1. Не ігноруйте ситуацію. Навіть якщо запит виглядає абсурдно, будь-яке зволікання грає проти вас.
2. Зверніться до адвоката, який спеціалізується на міжнародному праві. Звичайний адвокат може не знати усіх нюансів процедури.
3. Перевірте обґрунтованість запиту. Іноді справи ґрунтуються на політичних мотивах або сумнівних доказах.
4. Не давайте пояснень без адвоката. Будь-яка заява може бути використана проти вас.
5. Зберіть докази на свою користь. Це може бути медична довідка, статус біженця, документи що підтверджуюсь вашу невинуватість і таке інше.