Кіберзлочини: види, докази, відповідальність та захист
Інтернет давно став частиною повсякденного життя, а разом із цим цифрове середовище стало простором для вчинення кримінальних правопорушень. Викрадення коштів через фішингові сайти, незаконний доступ до акаунтів та інформаційних систем, поширення шкідливого програмного забезпечення, вимагання та атаки на комп’ютерні мережі – лише частина таких випадків.
Водночас поняття «кіберзлочин» не означає, що будь-який злочин, вчинений через Інтернет, автоматично кваліфікується за однією зі статей про кіберзлочини. Кваліфікація залежить від того, на що саме було спрямоване посягання, яким способом воно вчинене, які наслідки настали та які обставини можна довести.
Що ж вважається кіберзлочином?
Кримінальний кодекс України (надалі – КК України) не містить однієї універсальної статті, яка встановлювала б відповідальність за «кіберзлочин». Кримінальні правопорушення у цій сфері передбачені, зокрема, статтями 361-363-1 КК України.
Наприклад, ст. 361 КК України встановлює відповідальність за несанкціоноване втручання в роботу інформаційних, електронних комунікаційних та інших відповідних систем. Залежно від способу вчинення та наслідків відповідальність може істотно відрізнятися – від штрафу до тривалого позбавлення волі.
Окремо кримінальна відповідальність передбачена за створення, розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів (ст. 361-1 КК України), незаконні дії з інформацією з обмеженим доступом (ст. 361-2 КК України), несанкціоновані дії з інформацією особою, яка має право доступу до неї (ст. 362 КК України), порушення правил експлуатації та захисту інформації (ст. 363 КК України) і масове розповсюдження повідомлень, що призводить до порушення роботи систем або мереж (ст. 363-1 КК України).
При цьому шахрайство через Інтернет не обов’язково є злочином за ст. 361 КК України. Якщо особа шляхом обману заволодіває чужими коштами через месенджер, соціальну мережу, фішинговий сайт або інший цифровий інструмент, залежно від конкретних обставин може йтися про шахрайство, передбачене ст. 190 КК України.
Саме тому для правильної кваліфікації недостатньо встановити лише факт використання комп’ютера чи Інтернету. Необхідно встановити конкретні дії особи та їх юридичні наслідки.
Найпоширеніші види кіберзлочинів
У цифровому середовищі кримінальні правопорушення можуть мати різні форми. До найбільш поширених належать:
Фішинг – використання підроблених сайтів, електронних листів або повідомлень для того, щоб змусити людину передати пароль, дані банківської картки, код підтвердження чи іншу конфіденційну інформацію.
Злам акаунтів та незаконний доступ – отримання доступу до електронної пошти, соціальних мереж, месенджерів або інформаційних систем без дозволу власника.
Шкідливе програмне забезпечення – використання програм або технічних засобів для отримання несанкціонованого доступу, викрадення інформації чи порушення роботи систем. Такі дії можуть підпадати під ст. 361-1 КК України.
Ransomware (програма-вимагач) та кібер-вимагання – блокування доступу до інформації або систем із вимогою сплатити кошти за їх відновлення, а також погрози розголошення викрадених даних.
DDoS-атаки – створення значного навантаження на інформаційну систему або мережу з метою порушення її нормальної роботи.
Викрадення даних – незаконне отримання, копіювання, використання або поширення персональної чи іншої інформації з обмеженим доступом.
Онлайн-шахрайство – заволодіння коштами чи майном шляхом обману або зловживання довірою із використанням сайтів, соціальних мереж, месенджерів, електронної пошти та інших цифрових інструментів.
При цьому одна й та сама технологія може використовуватися для вчинення різних кримінальних правопорушень. Наприклад, фішингове повідомлення може бути лише способом отримання банківських даних, після чого дії винної особи можуть кваліфікуватися залежно від того, що саме вона зробила та яких наслідків завдала.
Як розслідуються кіберзлочини?
Особливість таких кримінальних проваджень полягає в тому, що сліди злочину часто існують не у фізичному світі, а у вигляді цифрової інформації.
Джерелами доказів можуть бути:
- комп’ютери, телефони та інші пристрої
- електронна пошта та листування в месенджерах
- інформація із соціальних мереж
- IP-адреси та дані операторів електронних комунікацій
- журнали доступу до систем і серверів
- інформація від банків та платіжних систем
- дані вебсайтів і хостинг-провайдерів
- інформація від онлайн-платформ
- дані про криптовалютні транзакції.
Наприклад, під час розслідування шахрайства слідство може одночасно встановлювати рух коштів, номер телефону, IP-адресу, акаунт у месенджері, пристрій, з якого здійснювався доступ, та інші цифрові сліди.
Але важливо розуміти: наявність одного цифрового сліду ще не означає автоматичного встановлення особи злочинця. IP-адреса, номер телефону, акаунт або навіть конкретний пристрій мають оцінюватися у сукупності з іншими доказами.
Чи є скріншот або листування доказом?
Так, електронна інформація може бути доказом у кримінальному провадженні. Кримінальний процесуальний кодекс України відносить до документів, зокрема, носії інформації, на яких зафіксовані комп’ютерні дані.
Верховний Суд звертає увагу на те, що електронні докази необхідно оцінювати з урахуванням їх походження, автентичності, цілісності та способу отримання.
Тому твердження «скріншот нічого не доводить» є таким самим неправильним, як і твердження «скріншот однозначно доводить факт злочину».
Скажімо, скріншот листування може підтверджувати певну обставину, але окремо можуть виникнути питання: кому належав акаунт, хто фактично ним користувався, чи є листування повним, коли було зроблено скріншот, чи змінювалися дані та яким способом вони були отримані.
У складних справах значення можуть мати також технічні дані, результати огляду або експертизи, інформація від операторів і сервісів та інші докази.
Що робити, якщо ви стали жертвою кіберзлочину?
Перш за все – зберегти цифрові сліди.
Якщо вас обманули в Інтернеті, зламали акаунт або викрали кошти, варто зберегти листування, електронні листи, посилання на сайти та профілі, номери телефонів, реквізити платежів, інформацію про транзакції та інші відомості, пов’язані з подією.
Якщо йдеться про гроші, необхідно якомога швидше повідомити банк або відповідну платіжну установу. У випадку з криптовалютою варто зберегти адресу гаманця, TXID/hash транзакції, дату, час, суму та інші доступні технічні дані.
Після цього варто звернутися до правоохоронних органів із заявою про кримінальне правопорушення. Залежно від обставин, уже на цьому етапі може бути доцільною консультація адвоката, який допоможе правильно зафіксувати подію, зберегти важливі цифрові докази та визначити подальші кроки.
А якщо вчинення кіберзлочину інкримінують вам?
Захист у таких провадженнях не повинен зводитися до заперечення самого факту користування Інтернетом, комп’ютером або певним акаунтом.
Необхідно встановити:
- яку саме статтю та частину статті КК України інкримінують
- яке конкретне діяння ставиться в провину
- коли та яким способом воно нібито було вчинене
- які наслідки настали
- якими доказами підтверджується причетність конкретної особи
- чи законно отримані цифрові докази
- чи підтверджують вони саме ті обставини, на які посилається сторона обвинувачення.
Особливого значення набуває аналіз цифрових доказів. Наявність IP-адреси, телефону, акаунта або пристрою сама по собі не відповідає на питання, хто саме вчинив конкретні дії.
Так само необхідно перевіряти дотримання процесуальних норм під час обшуку, вилучення техніки, отримання інформації від операторів, банків та інтернет-сервісів.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності оцінювати електронні докази з точки зору їх допустимості, достовірності та можливості перевірки.
Коли кіберзлочин виходить за межі України?
Кіберзлочини часто мають транскордонний характер. Потерпілий може перебувати в Україні, особа, яка вчинила злочин – в іншій державі, сервер – у третій країні, а банківський чи криптовалютний сервіс – взагалі в іншій юрисдикції.
У таких випадках слідство не завжди може отримати необхідну інформацію безпосередньо. Наприклад, дані про власника акаунта, IP-адреси, журнали доступу або рух коштів можуть зберігатися на серверах чи в компаніях за межами України. Для їх отримання використовуються передбачені законом механізми міжнародного співробітництва.
Україна є учасницею Будапештської конвенції про кіберзлочинність, яка створює правову основу для міжнародної взаємодії у справах про кіберзлочини та отримання електронних доказів. Україна також підписала Другий додатковий протокол до Конвенції, спрямований на посилення такого співробітництва та доступу до електронних доказів.
Тому транскордонний характер кіберзлочину може суттєво впливати на швидкість розслідування та можливість отримання необхідних доказів. Для потерпілого це ще одна причина не зволікати із фіксацією події: частина цифрових даних може зберігатися у іноземних сервісів і з часом стати недоступною.
Висновок
Кіберзлочини мають особливість, яка відрізняє їх від багатьох традиційних кримінальних правопорушень: цифрові сліди можуть бути розподілені між різними пристроями, сервісами та навіть державами.
Водночас саме використання Інтернету не визначає автоматично кримінально-правову кваліфікацію. Для правильної оцінки необхідно встановити конкретні дії, їх наслідки, суб’єкта кримінального правопорушення та належні й допустимі докази.
Якщо ви стали потерпілим від кіберзлочину або щодо вас здійснюється кримінальне провадження за фактом правопорушення у цифровому середовищі, своєчасна допомога адвоката може мати вирішальне значення для збереження доказів, правильної кваліфікації події та формування ефективної правової позиції.