Угода зі слідством: правова пастка чи компроміс?

Перед тим, як перейти до розгляду проблематики, відзначимо: таке поняття, як угода зі слідством у Кримінально процесуальному кодексі України не передбачене. Допускається тільки примирення підозрюваного/обвинуваченого з потерпілим та угода між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим про визнання винуватості.

Навіщо потрібна угода зі слідством? Її мета полягає у спрощенні та прискоренні розгляду кримінального провадження. Тож зрозуміло, що з невинуватою особою вона укладатися не може, за замовчуванням. Те ж саме стосується ситуації, коли є всі підстави звільнити особу від кримінальної відповідальності або у разі наявності підстав для відмови від обвинувачення, що буває вкрай рідко.

Угода зі слідством укладається виключно на добровільній основі. Тиск на підсудного з боку прокурора чи слідчого – неприпустимі. Ще один важливий нюанс: це по-суті є визнанням власної провини у скоєному. Тому, перед тим як йти на угоду зі слідством треба зважити усі “за” та “проти”, чітко розуміти можливі наслідки. Не радимо приймати такі рішення поспіхом, оскільки укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру і аж до виходу суду в нарадчу кімнату, для ухвалення вироку.

Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним/обвинуваченим 

Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним/обвинуваченим, захисником і представником або за участі іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (окрім слідчого, прокурора чи судді).

Зверніть увагу! Слідчий, суддя чи прокурор не можуть бути посередниками щодо укладення такого роду угод! Однак, слідчий та прокурор зобов’язані проінформувати підозрюваного/обвинуваченого та потерпілого про їхнє право на примирення, роз’яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення.

Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника.

Слід зауважити, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним/обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.

Угода про визнання винуватості між підозрюваним/обвинуваченим та прокурором

Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного/обвинуваченого.

По суті, угода про визнання винуватості – це домовленість між стороною обвинувачення та захистом щодо виду та строків кримінальної відповідальності підозрюваного/обвинуваченого. Зверніть увагу, якщо підозрюваний/обвинувачений наважиться на такий крок, то він в подальшому не зможе відстояти свою невинуватість у ході судового розгляду справи.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:

• Кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
• Особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена відповідними доказами.
• Особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним/обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Укладення угоди про визнання винуватості щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Варто мати на увазі, що у разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або як визнання своєї винуватості.

Які відомості має містити текст угоди?

В обов’язковому порядку в угодах про примирення та визнання винуватості мають бути зазначені:

• Сторони, між якими вона укладається.
• Формулювання підозри чи обвинувачення, а також правова кваліфікація із зазначенням статті Кримінального кодексу України.
• Істотні обставини кримінального провадження.
• Беззастережне визнання підозрюваним/обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
• Обов’язки підозрюваного/обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце).
• Розмір завданої шкоди та строк її відшкодування.
• Перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний/обвинувачений зобов’язані вчинити на користь потерпілого, а також зазначення строку їх вчинення.
• Умови часткового звільнення підозрюваного/обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення.
• Узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та подальше звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації.
• Наслідки за результатами укладання, затвердження чи невиконання угоди.
• Дата укладення та підписи сторін.

Чи може суд відмовити в затверджені угоди?

Суд зобов’язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Не зважаючи на волевиявлення сторін, суд вправі відмовити в затвердженні угоди, якщо:

• Умови угоди суперечать вимогам закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди.
• Умови угоди не відповідають інтересам суспільства. Тобто, якщо обвинувачений раніше вже скоював злочини, не виконував вимоги умовно-дострокового звільнення тощо, то суд може розцінити ці обставини як невідповідність суспільним інтересам.
• Умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
• Існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися.
• Очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов’язань.
• Відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Якщо суд відмовив у затвердженні угоди, повторне звернення в тому самому кримінальному провадженні не допускається.

Які наслідки чекають після укладення угоди?

Наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є:

• Для підозрюваного/обвинуваченого: обмеження права оскарження вироку в частині обставин вчинення кримінального правопорушення та доведення вини.
• Для потерпілого: обмеження права оскарження вироку в частині обставин вчинення кримінального правопорушення та доведення вини обвинуваченого, а також позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

За таких обставин, обвинувачений та потерпілий мають право оскаржити в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції на підставі угоди лише в частині призначеного покарання, якщо воно суворіше ніж було узгоджене сторонами угоди або якщо вирок ухвалено без згоди на призначення покарання, а також у разі якщо судом не було роз’яснено наслідки укладення угоди.

Наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного/обвинуваченого є аналогічними по своїй суті.

Отож, укладення угоди – це фактичне визнання власної провини, шляхом відмови від права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо його вчинення.

У будь-якому випадку, кожну окрему ситуацію необхідно детально дослідити та оцінити вагомість наявних у сторони обвинувачення доказів і лише після цього приймати конкретне рішення щодо можливості та доцільності укладення угоди про примирення чи визнання винуватості.