Запобіжні заходи: види і підстави для їх застосування

Під час кримінального провадження можуть застосовуватися різні види запобіжних заходів. Їх мета полягає в тому аби забезпечити виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігти спробам: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта; вчинення іншого злочину чи продовження того, у якому особа підозрюється або обвинувачується.

Що ж таке запобіжні заходи та які підстави їх застосування?

Запобіжні заходи – це сукупність превентивних заходів забезпечення кримінального провадження, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного/обвинуваченого через певне обмеження їх особистих прав.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді/суду вважати, що підозрюваний/обвинувачений може здійснити дії, які перешкоджають встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, які прямо передбачені КПК України.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Отож, виключно суд може застосувати до підозрюваної чи обвинуваченої особи будь-який з видів запобіжних заходів.

Види запобіжних заходів

КПК України передбачає наступні види запобіжних заходів:

• особисте зобов’язання
• особиста порука
• застава
• домашній арешт
• тримання під вартою

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи.

Особисте зобов’язання

Цей вид запобіжного заходу являється найм’якшим. Його суть заключається в зобов’язанні підозрюваного/обвинуваченого виконувати покладені на нього слідчим суддею/судом обов’язки, зокрема:

• прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею/судом або із встановленою періодичністю
• не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду
• повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи
• утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею/судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею/судом
• не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом
• здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;
• та інші

Підозрюваному/обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього слідчим суддею/судом обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення.

Контроль за виконанням особистого зобов’язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду – прокурор.

Особиста порука

Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя/суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього обов’язків і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Кількість поручителів визначає слідчий суддя/суд. Одного поручителя може бути достатньо лише в тому випадку, коли ним являється особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Поручитель може відмовитись від взятих на себе зобов’язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У такому разі він забезпечує явку підозрюваного/обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.

У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов’язань на нього накладається грошове стягнення.

Контроль за виконанням зобов’язань про особисту поруку здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду – прокурор.

Застава

Суть цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок, з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Також, КПК України передбачена можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним/обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою. Однак, заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності.

Розмір застави визначається слідчим суддею/судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного/обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених обов’язків та не може бути завідомо непомірним.

Підозрюваний/обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше 5 днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов’язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує слідчому, прокурору, суду.

У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний/обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Після звернення застави в дохід держави слідчий суддя/суд вирішує питання про застосування до підозрюваного/обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, наприклад, тримання під вартою.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному/обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії запобіжного заходу. При цьому, застава може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині покриття майнової шкоди. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Домашній арешт

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному/обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (наприклад, з 22:00 до 8:00).

Такий запобіжний захід може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Працівники Національної поліції, з метою контролю за поведінкою підозрюваного/обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися до житла цієї особи, вимагати надавати усні чи письмові пояснення з питань, пов’язаних із виконанням покладених на неї зобов’язань, а також використовувати електронні засоби контролю у вигляді браслету.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців, але в разі необхідності може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.

Тримання під вартою

Тримання під вартою є винятковим та найсуворішим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, які необхідно нівелювати.

Слідчий суддя/суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим обов’язків. Однак, існує перелік кримінальних проваджень де слідчий суддя/суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, а саме щодо:

• злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування
• злочину, який спричинив загибель людини
• особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею
• деяких злочинів проти громадської безпеки
• особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
• підозрюваного/обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором

Строк дії ухвали слідчого судді/суду про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів та може може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування.

Сукупний строк тримання під вартою не повинен перевищувати:

• 6 місяців – щодо нетяжкого злочину
• 12 місяців – щодо тяжких або особливо тяжких злочинів

Підсумки

Отож, запобіжні заходи хоч і порушують гарантовані права людини, однак являються необхідною і невідʼємною складовою кримінального процесу та допомагають забезпечити виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на них процесуальних обов’язків, сприяючи таким чином встановленню істини у кримінальному провадженні.