Відповідальність за зберігання, вживання та збут наркотиків
Наркоманія — надзвичайно гостра проблема українського суспільства, що стає причиною захворювань, смертей та зламаних доль. Чимало людей йде на злочини заради жаданої «дози». Тому ставлення до тих, кого звинувачують у виготовленні або розповсюдженні наркотиків у соціумі традиційно різко негативне. Не менш сувора і українська Феміда: більшість статей КК України передбачають реальне позбавлення волі, за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів.
Але трагічно те, що не обов’язково виготовляти наркотики або бути дилером, щоб отримати тюремний термін. Багато молодих людей, які не займаються наркоторгівлею або вирощуванням галюциногенних рослин, один раз зробивши помилку, потрапляють в лещата правоохоронної системи.
Хто в групі ризику?
Як правило, молодь 18 – 30 років, завсідники нічних клубів або ті, хто перебуває у скрутному фінансовому становищі і хоче за один раз «заробити» невелику кількість легких грошей. Вони погоджуються зробити «закладку» або перевезти наркотики з точки «А» в точку «Б», а потім на їх шляху зненацька трапляються правоохоронці, і як наслідок горе заробітчани отримують підозру за перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Також ризикують бути звинуваченими в аналогічному злочині ті, хто іноді вживає амфетамін або канабіс в людному місці (дискотека, нічний клуб, галаслива вечірка у друзів). Ще один приклад: людина з цікавості захотіла випробувати відчуття наркотичного сп’яніння (кайфу). На жаль, замовити наркотики, наприклад, галюциногенні гриби, досить легко. І коли замовник намагається отримати «товар», його затримує поліція.
Головне, що об’єднує людей із прикладів — вони не займаються наркоторгівлею або виготовленням наркотичних речовин систематично. Більшість тих, хто попадається правоохоронцям, недосвідчені люди, що один раз вирішили випробувати свою вдачу.
Відповідальність за вживання наркотиків
В ст. 309 КК України не використовується термін «вживання» наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Однак це не означає, що особа котра вживає наркотичні засоби не підпадає під відповідальність, що передбачена цією статтею, адже процес вживання наркотиків неможливий без їх виготовлення, придбання, збереження чи перевезення.
Відповідальність за вчинення вищезазначених дій може настати у вигляді: штрафу, виправних робіт, пробаційного нагляду, обмеження волі на строк до 5 років або ж позбавлення волі на строк до 8 років.
Разом з цим, ч. 4 ст. 309 КК України передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності за згадані дії, у разі якщо особа добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії.
Однак, кримінальна відповідальність не єдиний вид відповідальності, який може бути застосований до винної особи.
Так, ст. 44 КУпАП, передбачає відповідальність за незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту, тобто для власного вжитку, в невеликих розмірах. До прикладу, невеликий розмір канабісу – до 5 грам, кокаїну – до 0,02 грам, героїну – до 0,005 грам, ЛСД – до 0,00001 грам, метамфетаміну та «екстезі» – до 0,15 грам.
За вчинення такого адміністративного правопорушення передбачена санкція у вигляді штрафу, громадських робіт чи адміністративного арешту.
За аналогією КК України, особа, що добровільно здала наркотичні засоби або психотропні речовини, які були у неї в невеликих розмірах і які вона виробила, виготовила, придбала, зберігала, перевозила, пересилала без мети збуту, звільняється від адміністративної відповідальності.
Незаконне виробництво, зберігання, перевезення наркотичних засобів з метою збуту
Злочини цієї категорії мають ознаки прямого умислу та поєднані зі спеціальною метою – збутом наркотичних засобів та психотропних речовин. Як правило, такі кримінальні правопорушення вчиняються з корисливих мотивів, з метою легкого збагачення.
Досить часто підозрюваному інкримінують зберігання наркотичних засобів у великій кількості, які готові до збуту, особливо якщо вони виявлені в розфасованому вигляді. Це вважається майже беззаперечним доказом протиправного наміру збуту. При цьому, довести той факт, що наркотичні засоби зберігалися з метою власного вживання, досить складно.
Аби викрити осіб, які причетні до незаконного виробництва, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи безпосереднього збуту наркотичних засобів та їх аналогів правоохоронні органи проводять негласні слідчі (розшукові) дії – оперативні закупки.
Як показує судова практика, практично половина усіх вироків, що стосуються збуту наркотиків, грунтуються на доказах, які отримані за допомогою негласних слідчих (розшукових) дії.
Нерідко, правоохоронці вдаються до провокацій та спонукають до вчинення злочинів окремих осіб, які знаходяться у групі ризику.
Під провокацією до збуту наркотиків слід розуміти пряме чи непряме підбурювання, схиляння, спонукання до вчинення протиправних дій, спрямованих на передачу наркотичних засобів працівникам правоохоронних органів або особам, які беруть участь у проведенні оперативно-розшукових заходів за дорученням правоохоронного органу.
Однак, кримінальної відповідальності за збут наркотичних засобів можна уникнути, якщо в процесі розгляду справи буде доведено факт провокації з боку правоохоронних органів.
Також, звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, пов’язаних з їх незаконним обігом.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України передбачено покарання на строк від 4 до 8 років позбавлення волі, а у разі вчинення такого злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб чи встановлення причетності особи до складу організованої злочинної групи або організації покарання може сягнути 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.