Підозрюваний та обвинувачений: їх права і обов’язки

Статус підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальній справі – критична ситуація, майже для будь-якої непідготовленої до цього людини, оскільки втратити самоконтроль і наробити купу непоправних помилок досить легко. Найчастіше від цього страждають ті хто дійсно не вчиняли злочину, намагаючись відчайдушно довести свою невинуватість, незважаючи на те, що Конституція України гарантує презумпцію невинуватості, кожному кого підозрюють у вчиненні злочину.

Іншими словами – ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, ці функції покладені на органи досудового розслідування та прокуратуру. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Проте, не слід покладатися виключно на правоохоронців і сидіти склавши руки, чекаючи на встановлення усіх обставин та істини по справі. Необхідно бути обізнаним про права та обов’язки підозрюваного та обвинуваченого, щоб мати змогу ними ефективно скористатися на свою користь.

Підозрюваний та обвинувачений: поняття і відмінності

Насамперед, розберемось з такими процесуальними статусами, як підозрюваний та обвинувачений.

Підозрюваним є особа, якій повідомлено про підозру або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину чи особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його їй не вручено внаслідок невстановлення її місцезнаходження, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений Кримінально процесуальним кодексом України.

Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та вручається ними ж в день його складення, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений для вручення повідомлень в рамках кримінального провадження.

Тобто, той факт, що повідомлення про підозру не було вручено, так би мовити “в руки”, жодним чином не означає, що особа не являєтесь підозрюваним. Слідчий чи прокурор може відправити повідомлення про підозру поштою на останню відому адресу місця проживання особи, що є достатньою підставою для подальшого набуття статусу підозрюваного.

Затриманій особі повідомлення про підозру вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання. У випадку невручення особі протягом цього строку повідомлення про підозру її має бути негайно звільнено.

Одночасно із повідомленням про підозру прокурор або слідчий повинен довести до відома підозрюваного його права, передбачені ст. 42 Кримінально процесуального кодексу України, і за необхідності – роз’яснити їх зміст.

Необхідність встановлення процесуального статусу є досить важливим, адже з цього моменту особа може повною мірою реалізовувати своє право на захист від обвинувачення і не свідчити проти самої себе.

Обвинуваченим або ж підсудним є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду.

Обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором, також він може бути складений прокурором, зокрема якщо останній не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим чи дізнавачем.

Отож, приходимо до висновку, що головна відмінність між вказаними процесуальними статусами особи полягає у стадії проведення кримінального провадження: підозрюваний – під час досудового розслідування, обвинувачений – після направлення справи до суду, для подальшого розгляду та постановлення вироку.

Права та обов’язки

Які ж процесуальні права та обовʼязки мають підозрюваний та обвинувачений?

Перелік прав закріплений Кримінально процесуальним кодексом України і досить суттєвий за змістом, що надає реальну можливість у повній мірі захистися від інкримінованої підозри чи обвинувачення.

Тож, підозрюваний та обвинувачений мають право:

Знати, у вчиненні якого злочину його підозрюють чи обвинувачують.
Бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, а також за необхідності отримати їх роз’яснення.
На першу вимогу мати захисника і зустріч із ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування.
На участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях.
На відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження, а також на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави.
Не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання.
Давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати.
Вимагати перевірки обґрунтованості затримання.
У разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування.
Збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази.
Брати участь у проведенні процесуальних дій, ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу.
Застосовувати технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь.
Заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо.
Заявляти відводи.
Ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування та вимагати їх відкриття.
Одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення.
Оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
Вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, а також відновлення репутації, якщо підозра чи обвинувачення не знайшли свого підтвердження.
Користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Разом з цим, обвинувачений також має право:

Брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Збирати і подавати суду докази.
Висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження.
Виступати в судових дебатах.
Ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу і подавати щодо них свої зауваження.
Оскаржувати судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.
Брати участь або відмовитися від участі у підготовці досудової доповіді, надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для її підготовки, ознайомлюватися з текстом самої доповіді, подавати свої зауваження та уточнення.

Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.

Поряд з процесуальними правами існують і процесуальні обов’язки.

Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:

Прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк – заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
Виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
Надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Як бачимо, перелік обов’язків суттєво менший за перелік прав, але невиконання зобов’язань може призвести до серйозних несприятливих наслідків, тому у кожній окремій ситуації необхідно діяти виважено та розумно.

Право на захист

Окремо слід зазначити про гарантоване право кожної людини на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно, за рахунок держави. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Захисником у кримінальному провадженні може бути лише адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України.

Враховуючи складність та специфічність кримінального процесу, радили б звертатися за допомогою до адвоката по кримінальних справах, який у повній мірі зможе оцінити ситуацію та надати практичні поради щодо подальших дій, спрямованих на захист від кримінального переслідування.